Сообщества

Мне подарили

 
13:15 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Цитата дня

Світлина від Моя Україна.

Метки: цитата дня
 
11:59 22.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

Порнофото))

 
11:35 22.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество Льётся музыка

Стинг Fragile

Метки: клип, стинг, музыка льется
 
09:35 22.05.2018
Лариса Коляда опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

22 травня 1840 року народився Марко Кропивницький — творець українського театру

Український письменник, драматург, театральний актор, творець українського професійного театру Марко Лукич Кропивницький народився 10 (22) травня 1840 р. в селі Бежбайраки Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині с. Кропивницьке на Кіровоградщині).

Лука Іванович Кропивницький, батько майбутнього митця, походив зі шляхетного роду Кропивницьких гербу Сас.

Дитинство Маркове минуло в маєтку князя О. М. Кантакузена в с.Катеринівка, де його батько працював управителем. З ранніх літ — завдяки маминій науці — добре музикував і співав. Із захватом виступав у аматорському гуртку, де ставили п’єси українських і російських авторів.

З похвальним листом закінчив Бобринецьку повітову школу. З 1862 р. навчався (вільним слухачем) на юридичному факультеті Київського університету.

Під враженням від гри актриси О.Фабіанської Кропивницький почав писати свою першу п’єсу (українською мовою) — "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить"). Тоді ж визначився зі своїм театральним покликанням і, провчившися три семестри в університеті, 1864 р. повернувся до Бобринця. Тут діяв створений братом і сестрою Соболєвими театральний гурток, який ставив твори українських і російських авторів: І. Котляревського ("Наталка Полтавка" і "Москаль-чарівник"); Г. Квітки-Основ’яненка ("Сватання на Гончарівці" та "Шельменко — волосний писар"), М. Гоголя ("Ревизор"), О. Островського ("Доходное место"). Саме в цьому аматорському театрі побачила сцену і драма Кропивницького "Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить" (згодом, перероблена, дістала назву "Дай серцеві волю, заведе у неволю").

Коли Соболєви залишили місто, Кропивницький очолив гурток, займався режисурою і грав на сцені.

1865 р. переїхав до Єлисаветграда. Виступає — і з місцевими аматорами, й у складі гастролюючих тут професійних труп — у приватному театрі Трамбіцького. У вересні 1871 р., після смерті батька, Кропивницький назавжди полишає казенну службу, продає господарство і з дружиною Олександрою приїздить до Одеси, служити в Народному театрі графів Моркових і Чернишова. Після величезного успіху в ролі Стецька у "Сватанні на Гончарівці" починається його акторська кар’єра.

Сказати, що вона була легкою, було б неправдою. Дошкуляли заздрісники-колеги своїми інтригами. Місцева публіка здебільшого ставилася до українських вистав не просто негативно, а й вороже, внаслідок чого керівництво театру стало дедалі частіше залучати актора до російських спектаклів.

1873 р. митець переїхав до Харкова. У трупі А. Колюпанова-Александрова вдалося поставити п’єси "Не ходи, Грицю, на вечорниці" та "За Немань іду" Володимира Александрова, власну драму "Дай серцеві волю, заведе у неволю". Але несприйняття "мови простолюдинів" місцевою публікою повторилося.
На той час Марко Кропивницький як режисер і актор був знаним далеко за межами України, тож на літо 1874 р. отримав запрошення на гастролі до Санкт-Петербурга. Успіх української трупи був великий, однак, за словами самого М.Кропивницького, "Столичні часописи похваляли мої вистави, похваляли й голоси, але ніколи ні жодного слова не сказали про те, відкіля ці таланти й голоси, хто вони Росії і хто Росія їм?".

1875 р. Кропивницького запросила до Галичини та Буковини антрепренерка театрального товариства "Руська бесіда" Теофілія Романович. Успіх у Західній Україні був приголомшливий. "Мене тут, по сцені, вважають апостолом",— пише Кропивницький своєму другові.

В Галичині Марко Кропивницький створює водевіль "Пошились у дурні", перекладає з російської гоголівського "Ревізора", "Поламане життя" І. Чернишова та "Актор Синиця" Д. Ленського і ставить їх на галицькій сцені.

Поява Емського указу, яким заборонялися, серед іншого, й українські спектаклі, змусила Кропивницького упродовж 5 років працювати в російських трупах, де зіграв "до 500 ролів на московській мові — від губернатора в "Птичках певчих" до Отелло".

Восени 1881 р. заборона на українські спектаклі була скасована, хоча "влаштування спеціально малоросійського театру і формування труп для виконання п’єс і сцен виключно на малоруському наріччі" не дозволялося. Та український театр почав діяти того ж таки року — в Кременчуці, де режисером і провідним актором у російській трупі працював Кропивницький. Він починає формувати новий український театр, гуртує довкола себе талановитих однодумців, ставить українські вистави, за якими люди стужилися за роки заборони.

Нова ера українського театру почалася з "Наталки Полтавки" Котляревського, яка пройшла з тріумфом. Театр також показував "Дай серцеві волю, заведе у неволю" М. Кропивницького, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" і "Щира любов" Г. Квітки-Основ’яненка, "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка" М. Старицького та інші українські п’єси.

На початку 1882 р. актори на чолі з Кропивницьким приїздять до Києва. 10 січня в театрі Бергоньє (тепер — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки) спектаклем "Назар Стодоля" за Т.Шевченком розпочалися гастролі. В ролі Назара виступав М.Кропивницький. Саме цей спектакль вважається початком українського професійного театру.

Наприкінці жовтня 1882 р.Кропивницький у Єлисаветграді створює "Товариство акторів" — трупу, яка згодом стала славою і гордістю України упродовж багатьох десятиліть (більш відома як "театр корифеїв"). До трупи увійшли учні М.Кропивницького, згодом великі майстри української сцени — М.Садовський, М.Заньковецька, І. Загорський та інші. Приєдналися й П.Саксаганський, І.Карпенко-Карий, М. Садовська-Барілотті.

27 жовтня 1882 р. з постановки "Наталки Полтавки" розпочалася сценічна слава колективу. Вистави були дуже популярними, особливо серед української частини населення, що викликало занепокоєння влади: Київський генерал-губернатор О. Дрентельн заборонив виступи українських театральних колективів на території Київського генерал-губернаторства (Київська, Волинська та Подільська губернії), а також у Полтавській і Чернігівській губерніях, якими він тоді керував.

Кропивницький вирішує їхати до Санкт-Петербурга. Необхідні були великі гроші й офіційний дозвіл влади. На допомогу прийшов відомий український драматург Михайло Старицький. Він продає свій маєток і майже всі гроші вкладає у національний театр, котрий у серпні 1883 р. очолює. Кропивницький лишається режисером та актором.

Під керівництвом М.Старицького трупа відкриває сезон у Одесі, гастролює в Миколаєві, Єлисаветграді, Житомирі, Ростові-на-Дону, Воронежі та багатьох інших містах. Театр на той час уже має свої власні оркестр, декорації, гардероб. Творча співпраця Старицького і Кропивницького була вельми плідною, однак гастролі в Санкт-Петербурзі так і не відбулися. З різних причин стосунки між митцями загострилися, що й призвело до утворення у квітні 1885р. двох самостійних труп, точніше — двох професійних театрів. З Кропивницьким залишилися М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Садовська-Барілотті, І. Загорський та інші. Колектив продовжив працювати.

У листопаді 1886 р. Кропивницький нарешті отримав дозвіл приїхати до Петербурга. Незадовго до цього столична преса вельми зневажливо писала про театр Кропивницького, називала його "мужицьким" та "хохлацьким". Але з перших спектаклів публіка була зачарована професійністю та талантом акторів. Найвідоміший театральний критик О.Суворін, наприклад, зазначив, що в театрі "є такі обдаровання, які були б першими на імператорських театрах" і що "Кропивницький не тільки незрівнянний актор, а й такий самий незрівнянний режисер".

Кропивницький і Заньковецька дістали запрошення служити в імператорському Александринському театрі. Але геніальні актори залишилися вірними українській сцені.

У 1880-1890 рр. М. Л.Кропивницький створив чотири високопрофесійні драматичні трупи, гастролював Україною, виступав сценах Варшави і Тбілісі, Вільнюса і Москви, Петербурга і Баку.

22 листопада 1896 р. в Одесі Кропивницький, "батько українського театру", як його називали, відзначав двадцятип’ятиріччя своєї театральної діяльності. Надійшли численні вітання від корифеїв світової сцени. Газети і журнали Києва, Харкова, Одеси, Львова, Петербурга, Москви, багатьох інших міст розмістили ювілейні публікації. Преса назвала ці дні "тижнем Кропивницького".

1890 р., в розквіті слави, М.Кропивницький оселився на мальовничому хуторі Затишок, "за 120 верст від Харкова і за 20 верст від повітового міста Куп’янська".

1902 р., здоров’я Марка Лукича погіршилось, і він уже не виступав постійно на сцені, надавши перевагу садові та обійстю. Господарем він був чудовим — за зразкове господарювання навіть був нагороджений бронзовою медаллю виставки у Куп’янську 1909 р. Приймав гостей — друзів та колег. Рибалив, фотографував, вечорами на фісгармонії виконував прелюди Й.-С.Баха. Словом, відпочивав душею і натхненно працював.

У Затишку митець написав понад двадцять п’єс: "Олеся", "Замулені джерела", "Титарівна" (за Шевченком), "Супротивні течії", "Розгардіяш", "Страчена сила" та інші. Перекладав українською Шекспіра, Мольєра, Гоголя. Гастролював. Виступав перед мешканцями навколишніх сіл із власними творами, поезіями Т. Шевченка, Л. Глібова, інших українських письменників. Організував у себе на хуторі початкову школу з українською мовою навчання. А ще — створив перший у Російській імперії дитячий театр.

13 березня 1910 р. М. Л.Кропивницький узяв участь у Шевченківському вечорі в Києві. Затим побував на такому ж вечорі в Єлисаветграді, на кілька днів заїхав до Бобринця, щоб зустрітися із земляками, потім — наприкінці березня — вирушив із трупою Колісниченка на гастролі до Одеси. Під час цих гастролей Кропивницький захворів. 21 квітня 1910 р., повертаючись до себе на хутір, Марко Лукич раптово помер у потязі від крововиливу в мозок.

Майже всі українські газети і журнали своїми публікаціями вшанували пам’ять великого майстра. Всі видатні митці України та інших країн відгукнулися на трагічну звістку. Так, Микола Міхновський зазначив, що "...помер не просто великий артист, який володів чарівним даром, помер національний письменник, національний діяч тої доби, коли бути національним діячем не багато хто відважувався..."

Поховано М. Л.Кропивницького в Харкові на старому цвинтарі, біля церкви Усікновення глави Івана Предтечі. 1914 р. на могилі митця встановлено погруддя роботи скульптора Ф.Балавенського. За радянських часів влада знищила цвинтар, розбивши на кістках "молодіжний парк", проте могила великого українського митця збереглася.

За кілька днів по смерті Марка Кропивницького, у квітні 1910 року, українська громадськість звернулася до Харківської міської думи з пропозицією встановити пам’ятник "батькові українського театру" в Театральному сквері м. Харкова, поруч із пам’ятниками Пушкіну й Гоголю. Газета "Южный край" оголосила збирання коштів на створення пам’ятника на могилі М. Л.Кропивницького. Через чотири роки він буде встановлений, утім Микола Вороний констатуватиме, що споруджено його переважно коштами і турботами родини великого майстра, і тільки незначна частина грошей передана приватними жертводавцями через редакцію "Южного края".

"Сумна доля здебільшого чекає наших національних діячів по їх смерті! Ще й досі багато у нас славних могил стоять неопоряджені, часом навіть без хрестів — занедбані, забуті невдячними потомками тих, хто весь свій хист, всі сили і життя поклали для добра рідної справи", — написав М. Вороний. Якими ж актуальними ці гіркі слова залишаються й донині!..

М. Л.Кропивницький належить до тих великих синів України, кого гідно пошановано. У липні 2016 р. обласний центр Кіровоград було перейменовано на місто Кропивницький. Ім’я Марка Кропивницького присвоєне Кіровоградському обласному академічному українському музично-драматичному театрові, Центральній бібліотеці в м. Миколаєві. Його ім’ям названі вулиці у Києві, Харкові, Кропивницькому та інших містах. На честь митця перейменоване і село, де він народився.

1982 р., за постановою ЮНЕСКО, 100-річчя від дня заснування М.Кропивницьким "театру корифеїв" відзначалося на міжнародному рівні.

Любий серцю Марка Кропивницького хутір Затишок, де він жив і творив упродовж двадцяти років, був свого часу приватними коштами відбудований, але нині знову занедбаний...

Підготувала Олена Бондаренко

Метки: видатні українці, Марко Кропивницький
 
08:05 22.05.2018
Олександр Кобиляков опубликовал запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

ЄДНАЙМОСЯ!

Вірші – рядками ляжуть на папір,

Вони розтоплять зачерствілі душі.

Я відчуваю ваш нестерпний біль,

І прошу, щоб не були ви байдужі!

Байдужість – робить з нації – рабів,

Руйнує нашу людяність та волю.

Це рай для окупантів та катів,

Що нищать українців та їх долю.

Є Ненька, і вона у нас одна,

Єдина в світі всім нам рідна мати.

Чому ж тоді байдужа нам вона,

Чи ми не здатні волю відстояти?

Чому на Богом даній нам землі

Керують чужоземці, олігархи,

А українці йдуть у холуї

На чужині нове життя шукати?

Терплячий та знедолений народ,

Прокинься, подивися – всі сміються…!

Щодня на сході гине патріот,

Ти все чекаєш – хмари розійдуться…

Скажи, де ще знайти такі слова,

Як пробудити зачерствілу душу?

В країні п’ятий рік іде війна,

Тим, хто забув – то нагадати мушу!

Єднайтеся, благаю – не мовчіть,

Бо в єдності є наша з вами сила!

Катів та окупантів проженіть,

Щоб панувала ненька-Україна!

© Олександр Кобиляков

Метки: патріотичні вірші, Олександр Кобиляков, вірші Кобиляков, вірш єднаймося
 
01:18 22.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество Юмор

Место для улыбок))

= Улыбаемся,господа,улыбаемся ! Я что , напрасно среди ночи всё = постила ? И лайкайте, лайкайте активнее,не жадничайте !!!))))))))))

Метки: картинки
 
00:07 22.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Платье,юность,лето...

Широкая юбка, обтянуты плечи.
Идёшь ты весёлому лету навстречу.
По синему полю кружится горох.
Фигурку вытачивал юности бог.

А талия поясом стянута туго.
Ты вся – для него, для любимого друга.
Ты – для него и торопишь минуты
До встречи в кафе под каштаном уютным.

Колышутся юбки широкие складки.
Из-под косынки выбились прядки.
В платье — по синему полю горох.
Мелькает Любовь меж цветущих садов…

Ноябрь 2014 г.

Автор: Крюкова Ольга Валентиновна

Метки: стихи, МС
 
23:38 21.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество ⋘ КРА - СО - ТА ⋙

На даче

Следи за своим садом — вот моё правило. Ухаживай за цветами, а не гоняйся за бабочками, и тогда бабочки прилетят к тебе сами. Так жизнь и устроена.

Метки: цветы, красота, растения, дача
 
23:21 21.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество ⋘ КРА - СО - ТА ⋙

Незабудки

Легенда о незабудке Однажды богиня цветов Флора спустилась на землю и стала одаривать цветы именами. Всем цветам дала имя, никого не обидела и хотела удалиться, но вдруг услышала за спиной слабый голосок: — Не забудь меня Флора! Дай и мне имя... Тут Флора заметила в разнотравье маленький голубой цветок.
Хорошо, — сказала Флора, будь незабудкой. Вместе с именем я наделю тебя чудесной силой — ты будешь возвращать память тем людям, которые начнут забывать своих близких или свою Родину.
В России незабудку еще называют горлянка, лихорадочная трава, пригожница. Разные народы складывают свои легенды об этом цветке, но почему-то в разных странах все они связаны с понятием о верности, доброй памяти.
Так, в Греции рассказывают о пастухе Ликасе, который, прощаясь со своей невестой, подарил ей букет незабудок; та же сказка существует в немецком фольклоре. Русское «незабудка», английское «Forget-Me-Not», немецкое «Vergipmeinnicht» — все о том же. Например, рассказывают, что много лет тому назад пошла одна влюбленная пара погулять вдоль реки.
Вдруг девушка увидела на краю крутого берега прелестный голубой цветок. Юноша полез вниз,чтобы сорвать его, но не удержался и упал в реку. Сильное течение подхватило юношу, только он успел крикнуть любимой: «Не забудь меня!», как вода накрыла его с головой.
Это только одна из множества легенд о том, как нежный голубой цветочек с желтым глазком в середине получил столь примечательное имя.
Незабудку считали также колдовской травой: венок из незабудок, надетый на шею любимому человеку или возложенный ему слева на грудь, где бьется сердце, привораживает его и держит крепче всяких цепей. Такую же силу приписывают и корням растения.
Незабудку любят и в Англии — здесь с ней связано популярное празднество, известное под названием праздника «майской королевы».

Метки: цветы, красота, легенды, незабудки
 
23:01 21.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

На рынке скоро появится принципиально новое лекарство от мигрени.

17 мая американское Управление по контролю за продуктами питания и лекарствами одобрило препарат нового класса для предотвращения мигрени у взрослых. Издание The New York Times выяснило, как он будет побеждать боль. а Мигрень — это тип головной боли, который сильно влияет на работоспособность, снижает качество жизни и встречается у 10% людей. При мигрени у людей может раскалываться голова, их нередко раздражает свет или звуки, многих начинает тошнить.

Сейчас есть лекарства, позволяющие снимать симптомы, а также средства, которые предотвращают приступы, но нельзя сказать, что они всегда работают эффективно. Например, считается, что существующие препараты для профилактики мигрени помогают вдвое сократить число приступов головной боли у 50-75% пациентов, но при этом возникают нежелательные реакции.

Новый препарат Aimovig (действующее вещество — эренумаб) рекомендуют людям, у которых случается четыре приступа мигрени в месяц или больше. Исследования показали, что эренумаб способен сократить число дней с мигренью на 1-2,5 дня в месяц. Самые частые нежелательные реакции — неприятные ощущения в месте укола (лекарство вводят с помощью специального шприца) и запор.

Так выглядит препарат Aimovig
Amgen Inc. / AP / Scanpix / LETA

Эренумаб блокирует активность пептида, который играет важную роль в развитии мигрени. О том, что этот пептид способствует возникновению приступов, стало известно еще в 1980-х. Тогда исследователи попытались заблокировать его с помощью специальных молекул, однако выяснилось, что такие препараты токсичны. Поэтому ученые решили использовать антитела, которые блокируют рецепторы к этому пептиду, то есть не позволяли ему воздействовать на организм. Идея оказалась хорошей, и сейчас несколько компаний разрабатывают такие препараты для борьбы с мигренью.

Компаниям Amgen и Novartis впервые удалось получить одобрение государства на свободную продажу подобного препарата. Антитела нужно вводить самостоятельно — раз в месяц подкожно в живот, бедро или предплечье.

Разработки других компаний немного отличаются, и, например, Alder исследует препарат, который нужно вводить раз в три месяца, но внутривенно. Предполагается, что к 2019 году в США будет одобрено уже четыре таких лекарства.

Стоят они дорого — 6900 долларов в год. Дело в том, что моноклональные антитела, которые входят в состав Aimovig, производят с помощью живых клеток, а это сложный и дорогой процесс.

В компании Novartis говорят, что Европейское агентство по лекарственным средствам уже рассматривает заявку на одобрение эренумаба. Решение ожидается в ближайшие месяцы.

а

Для чернового анализа лекарств от мигрени некоммерческий Институт клинико-экономической экспертизы опросил пациентов с частыми мигренями. Многие сказали, что они не строят планов, не дают обещаний и даже не устраиваются на работу — потому что никогда не знают, когда начнется приступ, который может лишить их работоспособности на часы и дни. Они были «расстроены, подавлены, разбиты, изолированы», сказано в отчете, или чувствовали себя обузой для общества. Они жаловались на стигму — их мигрень не воспринимали всерьез. Многие из них пробовали большое количество лекарств, но с минимальным или нулевым эффектом.

Метки: разработка, лекарство, действие, мигрень, забегаловка
 
22:50 21.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Круизный лайнер "Принцесса Днепра" открыл круизный сезон

Круизный лайнер «Принцесса Днепра», который открыл круизный сезон в Одессе, сегодня покинет наш город и отправится в столицу.

Лайнер завершает уже второй рейс (Фетешти (Румыния) — Вилково — Измаил – Киев) туристического сезона 2018. В момент, когда четырехпалубное судно остановилось в Измаиле, наш корреспондент Снежана Стрепетова побывала на нем, чтобы выяснить, что предлагается туристам, путешествующим по украинским рекам Днепр и Дунай и по Черному морю.


Несколько слов об истории теплохода «Принцесса Днепра»: построили его в 1976 году в Германии, тогда он назывался «Евгений Вучетич». В 2002 году была выполнена полная реконструкция судна. На сегодня это единственное речное четырехпалубное судно компании «Червона рута» в Украине. Его вместимость достигает 320 человек.

На его борту располагаются два ресторана – «Ялта» и «Киев», бар (интересно отметить, что здесь в большом объеме представлены вина торговой марки «Колонист», производимые в селе Криничное Болградского района), два сувенирных киоска (туристам предлагаются национальные украинские сувениры, украшения, парикмахерская, читальный зал (с доступом к интернету).

Пассажиры размещаются в комфортабельных каютах различных классов — «Люкс» или «Полулюкс», а также стандартных номерах.

В общей сложности на теплоходе может разместиться 220 туристов. В этом рейсе их 170 — это иностранные граждане из Австрии, Швейцарии, Японии, Израиля, Румынии. Украинцев среди туристов нет. Возможно, стоимость вояжа достаточно высока для наших сограждан: нахождение на теплоходе обходится приблизительно в 100 евро за сутки (это средняя цена, она варьируется в зависимости от класса каюты и др.).

Скорость, с которой сейчас движется теплоход, судоводители называют экономической — 20-22 км в час. В годы же своей молодости лайнер считался самым быстроходным на Днепре – проходил он тогда 27-28 км за час.

В былые времена судно обслуживал экипаж численностью 100 человек, а несколько лет назад из экономических соображений его сократили до 70.

Техника безопасности на теплоходе соблюдается: вдоль бортов прикреплены спасательные шлюпки, плоты (на 37 человек каждый), спасательные круги, вывешена схема эвакуации пассажиров.

Несколько слов стоит сказать о внутреннем оформлении лайнера. Здесь все достаточно солидно и стильно. На нижней палубе расположены фоторепродукции с изображениями старого Киева.

В определенный момент перед руководством компании стала проблема ремонта износившихся дверей в каютах: из создавшейся ситуации нашли выход – подремонтированные двери и украсили картинами. От этого они стали намного симпатичнее.

На палубах туристы могут гулять, дышать свежим воздухом, загорать на солнышке (для этого специально установлены лежаки). В городах, где останавливается лайнер, туристам предлагаются экскурсии. В Измаиле, к примеру, для них была организована поездка в диораму и на Центральный рынок.

Важно отметить и еще один момент: персонал судна с большим вниманием и заботой относится к своим пассажирам. Поэтому у тех, кто приехал к нам из-за границы и поднялся на борт белоснежного круизника, есть замечательная возможность по-настоящему отдохнуть, обрести новые знакомства и надолго сохранить в своей памяти впечатления о путешествии по Украине.

В рулевой рубке
В рулевой рубке

Капитанский мостик
Капитанский мостик

В бутике можно купить украшения и различные сувениры
В бутике можно купить украшения и различные сувениры

Метки: путешествия, Днепр, лайнер, круизы, ЗУВС
 
21:49 21.05.2018
Анастасия Бузько опубликовала запись в сообщество Планета Земля - наш дом.

10 самых маленьких государств планеты

Представляю вашему вниманию 10 самых маленьких государств планеты.
10. Мальдивы — 115 квадратных миль. Всего лишь 200 из 2000 островов Индийского океана формируют это государство населением 340 000 человек. Страна обрела независимость в 1965 году и перестала быть колонией Великобритании.

10 самых маленьких государств планеты



9. Сейшелы — 107 квадратных миль. Группа островов в Индийском океане отделились от Великобритании в 1976 году, и теперь 81 000 жителей Сейшельских островов — независимые граждане своего государства.

10 самых маленьких государств планеты



8. Сент-Китс и Невис — 104 квадратных мили. Карибская страна с населением 39 000 человек обрела независимость в 1983 году. Состоит из двух одноименных островов.

10 самых маленьких государств планеты



7. Маршалловы острова — 70 квадратных миль. Состоит из атоллов, рифов и 34 островов. Население — 58 000 человек. Обрели независимость в 1986 году.

10 самых маленьких государств планеты



6. Лихтенштейн — 62 квадратныъх мили. Это минигосударство с населением 34 000 человек расположено в Альпах, между Швейцарией и Австрией.

10 самых маленьких государств планеты



5. Сан Марино — 24 квадратных мили. Страна расположена к северу от центра Италии и имеет население в 29 000 человек. Это самое старое госуддарство в Европе, оно было основано в четвертом веке.

10 самых маленьких государств планеты



4. Тувалу — 9 квадратных миль. Туваплу состоит из 9 коралловых атоллов, располагающихся в 360-мильной цепи островов в Полинезии. Обрела независимость с 1978 года. Население — 12 000 человек.

10 самых маленьких государств планеты



3. Науру — 8,5 квадратных мили. Население в 13 000 человек существует за счет добычи в стране фосфатов. Государство независимо с 1968 года и известно также как Pleasant Island (Остров Удовольствий)

10 самых маленьких государств планеты



2. Монако — 0,7 квадратных мили. Население — 32 000 человек. Известна по всему миру своими казино в городе Монте Карло. Страна независима с 13 века. Говорят, что без 7 нулей на счету там делать нечего.

10 самых маленьких государств планеты



1. Ватикан — 0,2 квадратных мили. Население 770 человек. Является духовным центром для католиков и находится в центре Рима, Италия.

10 самых маленьких государств планеты
Метки: размер, ПЗНД
<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Яна Гордеенко
Войти
facebook.com
Присоединяйтесь к нам, и
узнавайте самые интересные новости мира и вдохновляйтесь каждый день!
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!