Мне подарили

Сообщества

16:48 28.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

Прогресс...или....

Когда-то человек,приручив собаку,потерял нюх.

Теперь человек,приручив интернет,начинает терять мозг.

Метки: интернет, шутка, забегаловка
16:36 28.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Видатні українці

Під час перебування в будь-якій країні корисно знати її основних визначних історичних персонажів. З такими знаннями ви будете інформовані, кому встановлені основні пам'ятники та на чию честь названо вулиці та державні заклади.

Наш топ-лист видатних особистостей в історії України

Тарас Шевченко (1814-1861) — поет, прозаїк і художник. Його творчість вважається основою сучасної української літературної мови. Народився кріпаком і завдяки своїм талантам був викуплений у свого поміщика провідними представниками російського мистецтва та літератури. За сатиру на імператора й імператрицю був заарештований і засланий в Азію солдатом зі строгою забороною писати й малювати, де пробув 10 років. Більшість жителів України назвуть саме його найвидатнішим українцем. Похований у Каневі, там же знаходиться його музей.



Ярослав Мудрий (983-1054) — великий князь Київський, син хрестителя Русі Володимира Великого. Під час його правління була написана Правда Ярослава (Руська правда), яка є першим відомим зведенням законів на Русі. Провів колосальні реформи, при ньому Київська Русь досягла найбільшого розвитку.



Богдан Хмельницький (1596-1657) — гетьман Війська Запорозького, полководець і державний діяч. Організатор повстання проти шляхти, яке переросло в національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої (Польща та Литва). В результаті землі Війська Запорозького в 1654 році ввійшли до складу Московської Держави. Простіше кажучи, об'єднав Україну й Росію.



Микола Амосов (1913-2002) — лікар, учений, кардіохірург, трансплантолог, біокібернетик. Автор новаторських методик у кардіології та системного підходу до здоров'я. Довгий час працював над можливостями подовження життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.



Леся Українка (1871-1913) — поетеса та письменниця. Своєю творчістю привнесла в українську літературу нові на той час теми та мотиви та повністю змінила українську поезію. Протягом усього життя страждала від невиліковних захворювань кісток і нирок. Похована на Байковому кладовищі в Києві.



Іван Франко (1856-1916) — письменник, поет, вчений, драматург, філософ, історик, етнограф, психолог. Один з найвидатніших діячів літератури в історії України. У 1915 році був номінований на Нобелівську премію, проте невдовзі помер і кандидатуру зняли. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.



Григорій Сковорода (1722-1794) — видатний філософ. Переслідувався світською та духовною владою. Вів життя мандрівного філософа-богослова, маючи при собі лише найнеобхідніше, зупинявся в сільських хатах. Відмовлявся від пропонованих йому посад і занять, присвячуючи свій час повчанню людей моральності — як словом, так і своїм способом життя. Праці філософа при житті не друкувалися. У своїх роботах він майже ніколи нікого не цитує й ні на кого не посилається. Сенс життя Сковорода бачив у скромності, стриманості й аскетизмі.



Валерій Лобановський (1939-2002) — видатний футбольний тренер, відомий по роботі з Динамо (Київ). Входить у перші десятки практично всіх рейтингів найкращих тренерів в історії світового футболу. Його ім'ям названо стадіон Динамо. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Метки: видатні українці, ЗУВС
11:18 22.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Гра

"Весь світ — театр" — сказав колись Шекспір,
а ми усі актри тимчасові.
Я граю роль! Горить якийсь папір,
а ми усі на сцені, ми як хворі.

Та час наш вийде, занавіс впаде.
Почнеться нова гра.Нові актори.
Та наша гра даремно не мине —
вона залишить слід у чиїйсь долі.

Актори.Ролі.Гра — усе дарма.
Усе навкруг — вистава, більш нічого.
В антракті я залишуся сама.
Для чого наша гра уся? Для кого ?

Метки: Вірш, МС, інет
07:15 02.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Новорічні вірши малятам

Новорічні подарунки

За віконцем зимонька
Снігу намітає,
А дитяче серденько
В мріях завмирає.

Бо, либонь, опівночі
Дід Мороз зайде.
Купу подаруночків
Під гілки складе!

Тож в чеканні солодко
Серце завмирає,
Дитинча замріяне
Дивини чекає…

С. Гордієнко


Я чарівний дідусь,Дід Мороз

у кожуха вдягнусь.
Скрипу-рипу сніжок,
за плечима мішок.
Подарунки до свята
принесу вам, малята,
— ковзани, рукавички
і рум’янець на щічки!
Т. Чорновіл

Передноворічна пісня

Задрімає в хмарах сонце,
Новорічна ніч настане,
і в засніжене віконце
тихо Дід Мороз загляне.
Він розв’яже загадкаво
Чарівну свою торбинку,
Подаруночки чудові
покладе нам під ялинку.

Т. Шкляренко

Новий рік 

Новий рік іде горами
У червоних чобітках.
Сяють ясними вогнями
Скрізь ялинки по хатах.
І. Блажкевич

Новорічна ялинка


***Ой, весела в нас зима,
веселішої нема
– грає срібними зірками,
в’ється синіми димками,
снігом землю обійма.
Ой струнка ялинка в нас!
Скільки грає тут прикрас!
Ми зібралися юрбою,
разом з піснею новою
рік новий зустріти час!
М. Рильський

Пахне смолою ялинка зелена,
Каже бабусі маленька Олена:
“Насіння з ялинки нам стане в нагоді,
Посадимо саме таку на городі,
Бо ця деревина потрібна мені –
Цукерки на ній виростають смачні!”

Пісня про ялинку


У лісі, в лісі темному,
Де ходить хитрий лис,
Росла собі ялинонька
І зайчик з нею ріс.

Ой, снігу, снігу білого
Насипала зима!
Прибіг сховатись заїнько,
Ялиноньки – нема.

Ішов тим лісом Дід Мороз,
Червоний в нього ніс.
Він зайчика-стрибайчика
У торбі нам приніс.

Маленький сірий заїнько,
Іди, іди до нас!
Дивись, твоя ялинонька
Горить на весь палац!
І.Нехода***

На Різдво горить ялинка,
Свічечки блищать...
Дітки бігають круг неї,
Ніжки тупотять.
Дід Мороз прийшов у хату
І поклав мішок,
А в мішку всього багато
Для малих діток.
Стали діти розбирати,
Рвуть мішок із рук...
Зацікавивсь і спустився
Над мішком павук.
О. Олесь

Метки: діти, вірши, ЗУВС
07:00 02.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Бандура — національний інструмент українського народу

Бандура належить до струнно-щипкових інструментів. Навколо походження бандури, її назви точилися постійні суперечки. Так, О. Фамінцин вважав, що бандура виникла в Англії 1561 р., звідти поширилася по Західній Європі і дійшла до України. Відомий музикознавець Г. Хоткевич заперечував твердження О. Фамінцина про запозичення українцями англійської бандори. Дослідник вважав, що до кобзи (попередниці бандури) додали приструнки і таким чином утворився новий інструмент, що мав назву «бандура».

Першим свідченням про появу бандури на теренах України є інформація про Войташека, бандуриста, що був при дворі польського магната Х. Зборовського, датована 1580 р. Українські бандуристи були при царському дворі, у палацах вельмож, у маєтках польських і українських поміщиків. Бандура була улюбленим інструментом козаків. У Запорізькій Січі існували хори, оркестри і рапсоди-бандуристи. Також бандуристи офіційно входили до складу Війська Запорізького і разом із довбишами, сурмачами, трубачами виконували козацьку військову музику.

Співців-бандуристів називали «народними гомерами України». Ці талановиті сліпі музиканти, мандруючи містами й селами України, співали волелюбні думи та історичні пісні, в яких прославляли подвиги хоробрих козаків з легендарного минулого, закликали до боротьби проти гнобителів. Бандуристи об’єднувалися в братства, передаючи традиції свого мистецтва нащадкам. Майстер (панотець) підбирав учнів, які мали гарний слух і голос. Після навчання, що тривало не менше трьох років, учні складали перед товариством своєрідний іспит – посвячувалися в кобзарі. Інколи майстер дарував учневі бандуру.

Отже, у XVII – XIX ст. бандура набула найбільшого поширення серед нашого народу. Саме український народ з його багатою культурою витворив шляхом удосконалення власний національний інструмент – бандуру, яка не має аналогів у світі.

Перші зразки цього старовинного українського інструмента були технічно обмеженими, з малою кількістю струн, у деяких із них були навіть лади на грифі. На початку ХХ ст. музичні майстри О. Корнієвський, С. Снігирьов, Г. Палієвець, В. Домонтович, В. Тузиченко починають удосконалювати конструкцію інструмента, створюють сім’ю діатонічно-хроматичних оркестрових бандур (піколо, прими, баси). Завдяки розширенню технічних і виражальних можливостей інструмента співаки-бандуристи почали збиратися у гурти, створювати ансамблі та капели, виконувати окрім традиційного репертуару, перекладення зразків західноєвропейської музичної культури.

У другій половині ХХ ст. розпочинається серійний випуск удосконалених конструкцій нових бандур Чернігівською фабрикою (з 1954 року, бандура «київського типу» Івана Скляра) та Львівською фабрикою музичних інструментів «Трембіта» (з 1980 року, бандура «Львів’янка» Василя Герасименка). Нова бандура являла собою багатострунний, хроматичний, технічно досконалий інструмент, зі збільшенням числа басових струн, темперованим строєм, великим діапазоном.

Вагомим явищем сучасного академічного бандурного мистецтва стала бандура конструкції відомого українського бандуриста і майстра Романа Гриньківа (1969), яку він виготовив для власної концертної діяльності і яка справила неймовірне враження своєю досконалістю, високими технічними і звуковиражальними можливостями, багатством тембральної палітри.

Дослідники зазначають, що «бандура Р. Гриньківа – це довершений інструмент XXI ст., який стоїть на одному рівні з будь-яким найдосконалішим сучасним концертним інструментом» [14, с. 144].

Значно розширився репертуар бандуристів. Написані інструментальні оригінальні твори для бандури (концерти, сонати, сюїти та мініатюри М. Дремлюги, В. Власова, В. Павліковського, концертні п’єси О. Коломійця, твори В. Кирейка, К. Мяскова, Г. Гембери, Є. Мілки та ін.), які широко застосовуються в сучасній концертній і навчальній практиці. Поруч із професійними композиторами твори для бандури створюють фахівці-бандуристи. Серед них – О. Герасименко, Р. Гриньків, Л. Коханська, Г. Топоровська та ін.

На сьогоднішній день серед відомих представників вітчизняного бандурного мистецтва можна назвати Сергія Баштана, Василя Герасименка, Романа Гриньківа, Оксану Герасименко, Людмилу Посікіру. Це видатні педагоги, талановиті концертні виконавці, які здійснюють вагомий внесок у розвиток музичної культури України.

Слід відзначити, що на сучасному етапі бандура використовується як сольний, ансамблевий інструмент, існують тріо, капели бандуристів, бандура входить до складу оркестрів народних інструментів, поєднується як з класичними, так і електронними інструментами. Зокрема, відомим є той факт, що згаданий вже нами бандурист Р. Гриньків грав разом із відомим на весь світ гітаристом Алом ді Меолою. У 70-80-ті рр. XX ст. бандура входила до складу естрадних вокально-інструментальних ансамблів («Кобза», «Медобори» та ін.). На сьогодні гідним репрезентантом національного бандурного мистецтва в Україні та у світі є Національна капела бандуристів України (художній керівник – народний артист України В. Скоромний).

Метки: бандура, ЗУВС, музикальні інструменти
20:08 26.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Марія Матіос

Я – теж Вітчизна,
Терен твій
і Край.
І ти відважний,
як моя Вітчизна.

Мій хлопчику,
не згадуй,
не питай,
Чому на Честь –
така дороговизна?

Чиї тут відумерли голоси?

Яких безумців відшуміли кроки?

Мій хлопчику –
завжди тяжкі часи,
Мій хлопчику –
завжди ціна висока.

Але згадай
На Петра чи Іллі,
Коли сльота умиє душу стерплу,
Що я –
долонька рідної ріллі,
Яку не віддають і пере смертю.


із "Жіночого аркану"

Метки: Вірш, Марія Матіос, ЗУВС
17:51 20.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Василь Стус Кохання

Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Метки: Вірш, Василь Стус, ЗУВС
17:49 20.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Про кохання. Василь Стус

Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Метки: Вірш, Василь Стус, МС
21:00 16.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Філарет старенький колись у пустині — Григорій Сковорода

Філарет старенький колись у пустині
Доживав віку в лісовій хатині.
А один юнак, Філідоном звався,
До нього у пущу якось пробрався.
Чув він багато про діда старого,
Що той святий, ще й мудрий до того.
Прийшов він, схилив перед дідом спину.
«Здоров був,— сказав старий,— і ти, сину!»
«Не прогнівися, отче милосердий,
Скажи,— шлях в житті який свято-твердий?
Померла мати, і батько преставивсь,
По них я давно вже служби відправив.
Будь же мені наче батько-родитель,
Будь мені також і наче учитель».
«Я, сину, й сам не вельми вже й мудрий,
Знаю лише, що життєвий шлях трудний».
«О голова сива, будь же ласкавий —
Пам'ять у мене, повір, не дірява!»
«Важко,— сказав дід,— прожити несхибно,
Поки живеш, то й боротись потрібно.
Спробуй-но, сину, не з горя свойого
Зло й добро пізнати, а із чужого.
Наприклад, он бачиш — злодія мучать,
Красти — то лихо, це тебе учить.
Братайся не з тими, зло хто ховає,
Знай: лише добрий добро в серці має.
Паче роби не те, що вітрогони,
А те, що кажуть розуму закони.
Завваж: той, хто візьме дух сей свобідний,
Може у світі бути лиш бідний».
Філідон побачив, що це не на руку
Меле старий, тут відчув нараз скуку.
«Дякую красно, мій отче, за раду».
«З богом, мій сину». Поплентавсь нерадо.
«Свята сяя мудрість, проте що із того?» —
Сам собі дума й подався в дорогу.
Друга знайшов і разом в світ учений
В мандри пустились по розум спасенний.
Взяли юнака силоміцьки до прусса,
Коли той ішов у війну на француза.
А як із десяток літ прокотило,
Нашого хлопця додому прибило.
Пішов той відразу у ліс до старого,
Згадавши колишні вчення святого.
«Добридень, отче!» — «Ти що за персона?»
«Згадай-но, отче святий, Філідона!»
«Гей, що се стряслося з тобою, сину?»
«Буря світова зігнула мені спину».
«На правому оці що за затула?»
«Влучила мене шаленая куля».
«А звідки на лобі страшні ті ями?»
«Трісла рушниця».— «А тії два шрами
На щоці?» — «У бійці одержав ці рани».
«В бою?» — «Ні, в шинку, був дуже вже п'яний».
«А звідки он в тебе шматочок носа
Приліплений?» — «Се також від францоза».
«Мушки по всьому лиці?» — «Се короста».
«Гадаю, французька, також не проста?
Ти тепер, сину, і ходиш відмінно!»
«Впав із коня і поранив коліно.
А ще, крім усього, лікарі лічили —
Здавалося, витягне хворість всі жили!»
«Чого ж ти заплакав? Плач не поможе
Нітрохи тепер».— «Ой боже мій, боже!
Поможи ж, мій отче, все-бо ти знаєш!»
«Не можу, мій сину, що хтів, те і маєш».
Не слухав раніш ти моєї поради,
Лиш смерть тобі може нині зарадить».

Метки: притча, сковорода, ЗУВС, твір
23:18 15.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Вірш Івана Франка

В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти.

Край стежини проста лавка,—
тут сиділа ти не раз,
тут прощались ми в останнє...
Тут мені твій промінь згас.

І коли на серці туга
наче камінь затяжить,
закиплять в душі питання:
„По що жить? Для кого жить?“

Я спішу на сю стежину
і розшукую твій слід,
і відсвіжую твій образ,
що в душі моїй поблід.

І гляджу на лавку з жахом,
чи не мигне тінь твоя?
І сідаю й тихо плачу.
Се Кальварія моя.

Метки: Вірш, МС
12:56 14.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Конвалія Леся Українка

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,

Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,

Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,

Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться

Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись

Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..

[Волинь, 30.10.1884]

Метки: фото, леся українка, Вірш, ЗУВС
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Яна Гордеенко
Войти
ONLINE.UA
Подписывайтесь, если вы настоящий ценитель
ONLINE.UA!
ДОБАВИТЬ В ЗАКЛАДКИ
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!