Сообщества

Мне подарили

18:48 24.02.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Віктор Павлік Ти подобаєшся мені


Серед спеки підуть дощі,
Серед ночі – яскравий день
І відлуння твоєї душі –
Лише спомин моїх пісень.
По заметах за кроком крок,
Через квіти до тебе вплав,
Все чекаю на твій дзвінок,
Все сказав би тобі, сказав.
Приспів:
Ти подобаєшся мені,
Я по вікнах тебе малюю,
Не кажи мені, не кажи
Тільки слово "ні".
Ти подобаєшся мені,
Можна я тебе поцілую?
Не кажи мені, не кажи
Тільки слово "ні".
Що робити мені з собою,
Чи побачу тебе хтозна,
Я з тобою, завжди з тобою,
Коли навіть тебе нема.
І не хочу, а все ж шукаю,
Знаю боляче нам обом,
Та чим більше тебе забуваю,
Тим частіше разом, разом.

Метки: пісня, Павлік, Вірш, ЗУВС
11:18 22.01.2018
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Гра

"Весь світ — театр" — сказав колись Шекспір,
а ми усі актри тимчасові.
Я граю роль! Горить якийсь папір,
а ми усі на сцені, ми як хворі.

Та час наш вийде, занавіс впаде.
Почнеться нова гра.Нові актори.
Та наша гра даремно не мине —
вона залишить слід у чиїйсь долі.

Актори.Ролі.Гра — усе дарма.
Усе навкруг — вистава, більш нічого.
В антракті я залишуся сама.
Для чого наша гра уся? Для кого ?

Метки: Вірш, МС, інет
20:08 26.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Марія Матіос

Я – теж Вітчизна,
Терен твій
і Край.
І ти відважний,
як моя Вітчизна.

Мій хлопчику,
не згадуй,
не питай,
Чому на Честь –
така дороговизна?

Чиї тут відумерли голоси?

Яких безумців відшуміли кроки?

Мій хлопчику –
завжди тяжкі часи,
Мій хлопчику –
завжди ціна висока.

Але згадай
На Петра чи Іллі,
Коли сльота умиє душу стерплу,
Що я –
долонька рідної ріллі,
Яку не віддають і пере смертю.


із "Жіночого аркану"

Метки: Вірш, Марія Матіос, ЗУВС
17:51 20.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Василь Стус Кохання

Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Метки: Вірш, Василь Стус, ЗУВС
17:49 20.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество ≋ МУЗЫКА СЛОВ ≋

Про кохання. Василь Стус

Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки в хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих фантасмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайти і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе — не можна,
та й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Метки: Вірш, Василь Стус, МС
23:18 15.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Вірш Івана Франка

В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти.

Край стежини проста лавка,—
тут сиділа ти не раз,
тут прощались ми в останнє...
Тут мені твій промінь згас.

І коли на серці туга
наче камінь затяжить,
закиплять в душі питання:
„По що жить? Для кого жить?“

Я спішу на сю стежину
і розшукую твій слід,
і відсвіжую твій образ,
що в душі моїй поблід.

І гляджу на лавку з жахом,
чи не мигне тінь твоя?
І сідаю й тихо плачу.
Се Кальварія моя.

Метки: Вірш, МС
12:56 14.11.2017
Яна Гордеенко опубликовала запись в сообщество з Україною в серці

Конвалія Леся Українка

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,

Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,

Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,

Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
«Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!»

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться

Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись

Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..

[Волинь, 30.10.1884]

Метки: фото, леся українка, Вірш, ЗУВС
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Яна Гордеенко
Войти